Готельний бізнес один з найдавніших в нинішньій цивілізації. Уже в стародавньому Римі зародилися не просто таверни, а саме готельна індустрія. Саме з цієї давнини йде звичай призначати ціну на номери в готелі, саме звідти і дефіцит місць в них, і тоді, за п'ятдесят років до нашої ери, не кожен смертний був гідний окремого люкса.

Римська імперія тому і була імперією, що велика була і багата купцями і чиновниками, яким всіх справ-то було, що їздити по містах і селах. Для їх розміщення в службових та ділових відрядженнях була створена ціла мережа таверн і заїжджих дворів. Останні розташовувалися на основних дорогах імперії через кожні півсотні кілометрів, щоб гінці і чиновники могли зупинятися в них, не втомлюючись від доріг. Марко Поло свідчив, що в такому заїзді і королю переночувати було не гріх. Таких заїжджих будинків було більше десяти тисяч по всій Римській імперії. Щоб в них зупинитися, потрібен був урядовий документ, який свідчить про те, що ти не аби хто.

Крім того, багаті римські вельможі і землевласники заводили власні готелі на кордонах своїх земель, призначаючи керуючими рабів. ті з таверн, що були поруч з містами, вважалися більш & laquo; зоряними & raquo ;, як сказали б зараз. Їх частіше відвідували знамениті і багаті громадяни імперії, а тому ними управляли не раби, а & laquo; ветерани & raquo ;, наприклад, гладіатори на спокої.

Однак, купці документів не мали, а тому або їх підробляли, або запасалися грошима і вирішували проблему ночівлі по домовленості.

Але Рим не був законодавцем мод в готельному бізнесі. Персія і країни Азії в цілому, контролюючи більше протяжні торгові шляхи, мали набагато більший рівень сервісу в своїх караван-сараях на караванних стежках. Тут бажаним гостем не була чиновник, а саме купець, якого захищали стіни караван-сараїв, якому доступні були будь-які послуги. І не тільки йому, але і всієї обслузі, в тому числі і тваринам, для яких були обладнані спеціальні стійла.

З крахом Римської імперії в першому столітті нашої ери розорилися і таверни, і двори, відродження яких почалося тільки через чотириста років, коли знову відбулося європейський розвиток торговельних зв'язків. Одна держава руйнується - інше зміцнюється, а тому готельна індустрія тільки розвивалася, а не руйнувалася, не дивлячись на те, що окремі з заїжджих дворів & laquo; виходили з моди & raquo ;, інші - будувалися. Управління ж ними ставало вже не долею відставних гладіаторів, а & ndash; професіоналів. Саме ними стали власники і керуючий замків, мешканці монастирів і власники великих будинків, які розташовувалися уздовж комунікацій середньовічної Англії.

Англійці, відомі як професійні туристи і колонізатори, мали досвід володіння заїжджий двір і тавернами, і, підкоряючи світ, розносили це своє вміння на все материки: в Південно-Східну Азію, в Індію, в Америку, що і слугувало розвитку готельної індустрії.